Марія Матушенко, архітекторка та дизайнерка інтер’єру у студії Znak Design розповіла виданню Pragmatika, як від початку повномасштабної війни прожила півроку у Варшаві та поділилася своїими спостереженнями щодо архітектурних рішень міста та як вони впливають на життя мешканців.

Оздоблення фасадів: якість та простота 

Сучасну архітектуру Варшави я б назвала інтелигентною. Мені не траплялась поширена у Києві помпезність та яскравість декорувань — престиж будинків демонструється в першу чергу якістю матеріалів на фасаді, незвичними деталями оздоблення тощо.

Навіть якщо фасад простий і нецікавий, але при цьому не лущиться, не обсипається, не забруднюється, то він виглядає нарядно, на нього приємно дивитися. У Варшаві я працювала у великому проєкті з житлової забудови, і в рамках нього ми співпрацювали з фірмою, що спеціалізується на оздобленні фасадів. Вони використовують такі матеріали, що є стійкими до опадів, морозів та спеки, а бруд з них легко змивається дощем, тож навіть через тривалий час такі будівлі виглядають охайно. Це поширена практика в архітектурі міста.

І другий момент — інтелігентність досягається не за рахунок якоїсь блямби на фасаді, а цікавою формою вікон чи огорожі на балконі. Ніхто не намагається вигадати щось надзвичайне, так щоб назавжди запам’яталось з першого погляду — з таким підходом частіше виходить стиль “вирви око”. Краса звичайних міських будівель — у тому, як вони гармонійно поєднуються між собою та міським простором.

Популярність відкритих балконів та терас

Другий момент, що мене вразив у варшавській архітектурі — це популярність терас та відкритих балконів у житлових будинках. У нас такі планування можна знайти у старій, ще дорадянській архітектурі, а наразі ця традиція втрачена і я майже не зустрічаю її прояви в нових проєктах. З радянських часів балкони почали часто використовуватися в якості додаткової комори, що продовжується й зараз.

У Варшаві було приємно споглядати численні відкриті тераси та балкони, де люди вирощують квіти, смажать барбекю, проводять час із сім’єю. Для людини, яка живе у великому місті, це можливість створити для себе маленький садочок, в якому можна ментально відновлюватись, коли немає можливості піти в парк. Склити такі відкрити тераси на державному рівні забороняють, і судячи з того, як вони облаштовані, мало хто від цього страждає. Але є й виключення, коли тераси, що виходять на вулицю з інтенсивним рухом, все-таки закривають тонким прозорим склом, що захищає від шуму та за необхідністю легко розсувається.

Непопулярність парканів

Відсутність парканів доволі часто кидається в око в різних європейських країнах, і у Варшаві я мала змогу детально осягнути це в контексті нової житлової забудови.

По-перше, тут не огорожується суспільна територія. У Києві та інших українських містах така ситуація, на жаль, стала досить типовою, коли наприклад, йдеш набережною і обходиш низку величезних будинків, що огороджені, піднімаєшся сходами наверх по вузькій доріжці, затиснутій між височезними парканами. Все оточення ніби показує: тобі тут не раді.

Я думаю, досить глибока причина цього знаходиться на культурно-психологічному рівні: це про відкритість та почуття безпеки. В нашому суспільстві з цим складно ще від радянських часів, і зрозуміло чому. Коли я в своєму приватному будинку під Києвом встановила прозору сітку замість паркану, то зустріла непорозуміння серед сусідів. У Варшаві скоріше було б навпаки. Зовнішній вигляд будинку та прилегла територія — це твоє обличчя перед сусідами, і водночас простір житлової забудови відчувається живим, він великий та цілісний, а не порізаний на шматки від паркану до паркану. Цікаво, що це зовсім не передбачає зайвого “панібратства”, постійних допитливих поглядів тощо. Особистий простір переважно поважають, чи принаймні вчаться цьому, формується певна етична культура.

Смарт-квартири як необхідність

Коли я обговорювала з місцевими архітекторами малогабаритні квартири, то вони сумно посміхались. Ця тенденція почала активно набирати обертів близько 10 років тому і пов’язана з активним розвитком країни після вступу до ЄС. Ціна на житло у Польщі відчутно підвищилась для середнього громадянина. І хоча маленькі квартири — не найкраще рішення з точки зору комфортного життя, наразі всі розуміють необхідність такого доступного житла. Проєкт з житлової забудови у Варшаві, в якому я працювала, як раз був пов’язаний із будівництвом 9-поверхівок зі смарт-квартирами на 25 м². І це ще не найменший варіант — проєктуються й зовсім “азійські” з площею 10 і навіть 5 м².

Примітно, що хоча такі будинки є бюджетними, економія досягається не за рахунок менш якісного оздоблення фасадів, а за рахунок, наприклад, відсутності вікон у під’їздах, що мене спочатку дуже дивувало.

Наостанок додам, що навкруги житлової території у Варшаві достатньо багато зелених зон: насадження дерев, парки, ділянки з дикими травами. Гуляти в них — дуже популярний вид дозвілля серед містян. І тут мені зустрічались незвичні, але прості рішення, що мають на меті піклуватись про природу серед численної міської забудови. Наприклад, дерев’яні будинки для комах, які є альтернативою поваленим деревам, де комахи мають укриття у дикій природі. Також це забезпечення їжі для птахів. Загалом рішення в архітектурі та міському плануванні Варшави справили на мене дуже гарне враження, і нам точно є що перейняти для покращення досвіду українських міст.