Світ змінюєтся, у житті людей формуються нові потреби та звички, і це відображається у багатьох сферах суспільства. Таким чином трансформуються й міста. Вадим Зюзюк, засновник та директор Znak Design, у колонці на The Page рефлексує над ключовими змінами українських міст, зокрема Києва, та звичок їхніх мешканців за останні 20 років й прогнозує, які тенденції матимуть прояв у майбутньому.
Пошук кращого життя у великих містах та нова забудова
На навчання, на роботу та для більш соціально активного життя люди переїжджають з сіл та маленьких міст у великі — така тенденція існує всі ці роки. Якщо 2005 року у Києві офіційно проживало близько 2,6 млн, то 2021 — 2,9 млн, а в реальності ж цифри більші. Збільшення населення є драйвером розбудови міста: розвивається житлова забудова, ритейл, транспортна інфраструктура готельно-ресторанна сфера та інші. На прикладі Києва видно, як за останні 20 років все це змінило його вигляд.
Якщо раніше максимумом у місті були 16-поверхівки, то зараз 20-поверхові комплекси є вже звичною річчю. Київ дуже швидко розбудувався і продовжує це робити, але часто хаотично. Основні проблеми нової житлової забудови в багатьох містах Україні — вона зависока, занадто щільна, має недостатньо розвинену інфраструктуру, ігнорує архітектурну естетику тощо. Аби змінити ситуацію, потрібен комплекс рішень. Законодавчі зміни — це окрема важлива тема, а ще на мій погляд необхідна глобальна зміна підходу до забудови: зменшення висотності, що не є психологічно комфортною в такій кількості для мешканців, та натомість розростання міста в ширину з менш високою, естетичною забудовою. Такий підхід успішно практикується в багатьох європейських містах.
Зміна культури споживання та поява численних ТЦ
На початку 2000-х у нас почали з’являтись перші торгівельні комплекси, а вулична торгівля — поступово занепадати. Формується культура поєднання закупок продуктів, речей, а також розваг і дозвілля з сім’єю. Це також відповідає сучасній потребі економити час.
У Києві є близько півсотні торгово-розважальних центрів і багато з них відчутно змінили обличчя міста. Зникли МАФи на Контрактовій площі, трансформувалась торгова площа біля метро на Героїв Дніпра, Оболонь тепер не впізнати. До того ж, з’явився тренд будувати ТЦ одразу всередині житлової забудови. Звичайно, це все добре, розвиток економіки. Проте, на мій погляд, кращий варіант — тримати торгівельну та житлову інфраструктуру окремо, не створюючи навколо останньої такий інтенсивний рух. Гарний приклад — Sky Mall: він знаходиться на трасі, що з’єднує Троєщину з центром, і є вдалим з точки зору розташування.
Ще одна характерна тенденція в контексті споживання — поява середньої ніші серед закладів громадського харчування, чого майже не було 20 років тому. Збільшилась кількість пристойних кафе із самообслуговуванням, накшталт Пузатої Хати, та стильних буденних кафе, де ти кожного дня їси, працюєш. Там простий, але приємний інтер’єр.
Забагато автомобілів та інші інфраструктурні виклики
Велика кількість автомобілів змінила обличчя мегаполіса. Інфраструктура підлаштовується під це, але все одно не так швидко і з певними обмеженнями, тому маємо затори, нагромадження паркувань тощо. Поява електротранспорту — ще один крок до ускладнення транспортної системи.
Щодо громадського транспорту, то основні зміни в Києві — це поява нових станцій метро: майже всієї зеленої гілки, просування синьої вглиб Голосіївського району тощо — все це значно вирішило проблеми з трафіком. Натомість Київ майже втратив розгалужені трамвайні маршрути. До 2004 року трамвай навіть з’єднував правий та лівий береги через міст Патона. Міська влада пішла шляхом демонтажу, аби полегшити автомобільний трафік, оптимізувати громадський транспорт. Водночас, якщо подивитись на приклад американських та європейських міст, там в певний час трамваї почали відроджувати як швидкий та більш екологічний спосіб пересуватись містом.
На мій погляд, в даній ситуації потрібно робити наголос на розвитку громадського транспорту — якщо він буде зручний та краще задовольняти потреби мешканців, кількість машин зменшиться, адже ніхто не хоче стояти в заторах. Також важливо розвивати інфраструктуру не за рахунок зменшення чийогось комфорту, наприклад, робити велодоріжку, прибираючи місце для парковки на торгівельній вулиці. Це мають бути поступові, продумані та системні кроки.
Повсюдний інтернет та дистанційна робота
Повсюдний інтернет та все більша популярність формату дистанційної роботи, особливо починаючи з часів пандемії, запустили зворотню тенденцію — все більше людей прагнуть жити у передмістях або маленьких містах, подалі від гучних та людних мегаполісів. Звісно, ця тенденція тільки починає набирати обертів, і паралельно відбувається рух до мегаполісів, проте в майбутньому ми вірогідно побачимо суттєвий вплив нової парадигми. Зокрема, можливе певне розвантаження інфраструктури великих міст, зниження інтенсивності забудови в них.
Але можуть бути і несприятливі наслідки, а саме зменшення соціалізації. Ця проблема є у містах-мільйонниках і зараз, і також пов’язана із недоліками у міському плануванні. Розвиток сервісу доставок за останні роки додатково зменшує кількість причин виходити з дому. Аби протидіяти соціальній ізоляції, необхідно більше працювати над створенням громадських місць, що сприятимуть комунікації людей. Більше коворкінгів, більше зелених зон. І не тільки у мегаполісах, а й у маленьких містах, наразі їм не вистачає таких ініціатив.
Природні зони у містах: стає менше чи більше?
В цьому аспекті теж відбуваються паралельні процеси. З одного боку, є позитивні моменти, зокрема у Києві поступово оновили багато міських парків, які 10-15 років тому були в занедбаному стані ще з радянських часів. З’явилось і дещо нове, наприклад Оболонська набережна, яка раніше була схожа на промзону. Оновлення хоч і повільно, але триває. Але натомість в загальному зелених зон стає менше через забудову, яка поступово “з’їдає” природні ландшафти. Особливо, це помітно на Лівобережжі.
Добре, що з’явилась цікавість до збереження природних ресурсів і як наслідок — власного ментального здоров’я. Вважаю це ще одним проявом змін у звичках мешканців, хоча поки й не масових. І чим більше буде зростати зацікавленість у збереженні серед населення, тим вірогідніше буде те, що ці позитивні зміни стануться у міському просторі.
